Практики піклування про ментальне здоров’я: як спілкуватися з людьми з інвалідністю
Наприкінці липня відбулася онлайн-зустріч спільноти «Бізнес без бар’єрів» з Міністерством економіки України. Упродовж кількох годин провідні українські компанії розповідали, як впроваджують найкращі практики, спрямовані на піклування про ментальне здоров’я своїх працівників і клієнтів.
Участь у заході взяла і Укрпошта. Людмила Юдіна, начальник відділу навчання персоналу презентувала досвід нашої компанії:
Повномасштабне вторгнення триває вже півтора року. Ми – компанія критичної інфраструктури, отже маємо працювати з максимальною ефективністю за будь-яких обставин. І разом із тим – маємо докладати всіх зусиль, аби надавати психологічну підтримку і собі, і тим, хто поряд із нами: колегам, клієнтам, нашим близьким і рідним.
Кожна компанія вже має власні кейси воєнного часу. Я з гордістю розповіла про те, як, долаючи створені війною бар’єри, наші листоноші, оператори, начальники відділень надають допомогу на прифронтових територіях, виплачують пенсії; як налагоджена робота по виплаті допомоги в евакуаційних поїздах; як водії доставляють гуманітарну допомогу на щойно звільнені території…
А ще всі з інтересом слухали, як згуртовано Укрпошта відвідала майстер-клас із самодопомоги та первинної підтримки у кризових ситуаціях, який ми проводимо за програмою Israel Trauma Coalition. Протягом 2023 року навчання пройшли близько 10 тисяч наших співробітників по всій Україні. Це – дуже свідоме ставлення до свого ментального здоров’я, а ще – інструмент, який дозволяє допомагати іншим. Адже війна ставить різні виклики. Знаю випадки, коли знання з майстер-класу допомагали зберегти емоційну рівновагу в укритті під час повітряних тривог, підтримати друзів, які пережили втрату, подолати стрес діткам тощо.
Скористаюсь нагодою і звернусь до тих, хто ще не відвідав наш майстер-клас. Ми працюємо й далі. Групи формуються у всіх регіональних дирекціях залежно від кількості заявок на участь. Якщо ви з якихось причин ще не набули цих важливих знань, або навіть хочете повторити – зверніться до відділу навчання вашої дирекції, і вас доєднають до найближчої групи.
На онлайн-зустрічі спільноти «Бізнес без бар’єрів» також виступали й інші учасники. ПриватБанк, Укрзалізниця, Фокстрот, Уклон та інші розповідали про свої кроки на шляху до створення спільного безбар’єрного простору.
Окрему увагу приділили й такому делікатному питанню, як етика спілкування із людьми з інвалідністю. Через російську воєнну агресію їх чисельність стрімко зросла. І на жаль, зростатиме й надалі. Це – і ветерани, учасники бойових дій, і цивільні, що набули інвалідності внаслідок ворожих обстрілів. Серед них можуть бути наші знайомі, клієнти наших поштових відділень, сусіди, з якими ми перетинаємось перед дверима супермаркету чи на майданчику, де гуляємо з дітьми.
Як правильно спілкуватися з людьми з інвалідністю, щоб виявити свою готовність прийти на допомогу, але не бути нав’язливими і зберегти тактовність? Як від щирого, але надмірного бажання бути корисними – не образити і не завдати шкоди? Пропонуємо кілька простих правил, які допоможуть вам вибудувати людяні комунікації.
- Слово має значення. Якщо ви звернули увагу, у цій статті ми говоримо саме «людина з інвалідністю» і тільки так. Це затверджено у Конвенції ООН про права людей з інвалідністю, у законодавстві України, так рекомендує Довідник безбар’єрності. І недарма.
На перше місце ми обов’язково ставимо людину, і тільки потім, якщо це потрібно, – одну з її ознак (інвалідність). Говорити «інвалід», зводити особистість до окремої характеристики – некоректно.
- Не «завдавайте добро», а пропонуйте допомогу. Ніколи нічого не вирішуйте за іншу людину без її згоди. Вам здається, що хлопець, який користується милицями, не може відчинити двері? А для нього це може бути важливий етап щоденної прогулянки, який він виконує у своєму, власному темпі. Обов’язково спитайте: «Дозвольте допомогти?» Усміхніться. І не ображайтесь, якщо від вашої допомоги відмовляться.
- Поважайте чужий особистий простір. Ця проста істина чомусь не завжди спрацьовує при спілкуванні з людьми з інвалідністю. В жодному разі без дозволу не хапайте за ручки колісного крісла, інші допоміжні засоби пересування тощо! По-перше, це не етично. По-друге, може порушити рівновагу людини. По-третє, були випадки, коли в бажанні «допомогти» збивали налаштування електронного колісного крісла, і воно виходило з ладу.
- Спілкуючись із людиною, що пересувається на колісному кріслі, за можливості намагайтесь триматися так, щоб ваші очі були на одному рівні. Якщо це зручно, відхиліться назад чи присядьте, щоб не вивищуватись над співрозмовником.
І головне: якщо ви не знаєте, як діяти – спитайте. На перший погляд може здатися, що це – складна тема. Наші ймовірні розгубленість і збентеження, швидше за все, викликані тим, що ми не знаємо, як правильно поводитись. Але ми цьому навчимося.